?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Коли приступив до чергової історії моєї індійської саги, то побачив перед собою обличчя читачів та немов відчув себе героєм фільму «Життя Пі», де розповідь переплітається з реальністю, а минуле з теперішнім. Щоразу стає важче розповідати про свою подорож. Я мав на меті зафіксувати історію насамперед для себе та родини, а тепер, коли увага зросла, з’явилась напруга та спокуса щось видумати, прикрасити. Але Індія навчила мене жити реальністю, в рівновазі та чесності. Тому це буде правдива історія, можливо, менш цікава, але важливо, щоб читач не відчув себе ошуканим.

Отож, під потріскування платівки з музикою Вівальді, концерт №3 для скрипки з оркестром, разом з Олегом та Богданом Крисою,я знову поринув у захоплюючу подорож Мумбаєм, далеку та близьку водночас.

Mumbai старт

Я почав звикати до цього міста та гадав, що нічого нового вже не побачу, аж поки не зустрів Аруна. Познайомився з ним випадково, у кафе Laxmi. На вигляд йому років 25-30. Розговорились і він розповів, що найближчим часом їде на фестиваль бога Шиви в Рішікеш. Раніше чув про це сакральне місто, що розташоване на берегах ріки Ганг, відоме як центр йоги та медитації. Саме тут легендарна четвірка з Ліверпуля провела кілька місяців. Мав наміри його відвідати у вересні, а зараз, у липні, хотів мандрувати північними штатами -  Кашміром та  Ладаком, бо тут в Гімалаях у цей період немає мусонів і тепло. Але вкотре швидко змінив свої плани,  значно цікавіше подорожувати з супутником, індусом та ще й у Рішікеш. Всі його витрати взяв на себе, у відповідь він погодився бути моїм персональним гідом. І почав він з Мумбаю…

Спершу я вчився заскакувати та вискакувати на ходу з автобуса. Дверей бомбейські автобуси не мають і молодь зіскакує та сідає де хоче. Це доволі небезпечна забава. По перше, треба мати добру координацію рухів, тримати рівновагу та бути доволі спритним. По руге, необхідно слідкувати за транспортом, щоб тебе часом не збила автівка чи мотоцикл, які шмигають туди-сюди.

DB8B7BC9875258E7160AAF8D5DE1D






























Почали ми екскурсію з Храму Sri Sri Radha Rasabihari, який є одним з найбільших кришнаїтським храмів Індії. Індуси його ще називають Hare Krishna Land.  Заснував храм Бхактиведанти Свамі Прабхупади, який поширив кришнаїзм в цілому світі. А почав він з Америки, покинувши Бомбей на грузовому кораблі у віці 69 (!)років. Крішна – одна з форм Бога в індуїзмі та аватара бога Вишни. Його місією було відновлення релігійних принципів і явлення духовних ігор. У перекладі з санскриту krsna означає чорний або темно-синій, в основному його таким і всюди зображають. Тоді я не міг зрозуміти, чому індуси свого бога негром зображають :)

hram_hari_krishna-34330

Я поринув в атмосферу спокою, гармонії та доброзичливості. Після омивання, взаємного привітання Харе Кришна, босим ти потрапляєш у великий зал з ідеально чистою підлогою. Я, схрестивши ноги, в очікуванні сів поміж індусів,  дорослих і дітей, жінок і чоловіків, багатих і бідних. Невдовзі я почав відчувати підлогу кожною кісточкою, біль ставала нестерпною… І тут зазвучала чарівна музика.  Двоє молоді, божественної краси  монахи грали на таблі та гармоніці. Один з них почав співати і зал підхопив його пісню. Я також почав підспівувати, слова були прості, а мелодія ніби з дитинства.  Очі мимоволі закрились, думки зникли, я почав розчинятись… Свідомість ніби перемістилась у другий вимір, я вперше впав у транс.  Так я пізнав  мантру, а саме мантру Харе Кришна. Лише пізніше, вивчаючи духовні практики, я зрозумів, що тоді побував у глибокому медитативному стані, якого досі ще не зміг досягнути, незважаючи на місяці тренувань. Коли закінчилась мантра і я поволі прийшов до себе, зрозумів, що встати не можу. Ноги ніби відмерли, я їх не чув. З труднощами та за допомоги Аруна доклигав до дерев’яної лави, де ще пів години відходив.

chowpatty-beach

З храму пішли на один з відомих мумбайських пляжів. Я отримав черговий шок! Вода темно сіра, як болото, смердить. Ще ніколи не бачив такої брудної води у водоймищі, не хочеться не те що ступити в неї, але навіть знаходитись тут. Арун пояснив, що багатомільйонне місто скидає сміття та нечистоти безпосередньо в море,  а основні винуватці, мумбайські трущоби, які в більшості розміщені на побережжі. А індуси, прогулюються по пляжу туди сюди, нічого не помічаючи, усміхнені, щасливі. Добре, що хоч ніхто не купався :)

mumbai сади

Захід сонця ми спостерігали з гори Малабар. Це найфешенебельніший район в Мумбаї, звідси відкривається фантастична панорама міста, набережної Мерін-Драйв та Аравійського моря. Того вечора я вперше побачив небо без єдиної хмаринки і на його фоні виділялось велике жовто-гаряче сонце, своїм краєм ледве торкаючись лінії горизонту. Кольори Індії розкрились тут у всій красі.  Тишу порушував лише спів птахів. Ми знаходились на терасах знаменитих Висячих садів в оточенні величезних слонів, мавп та інших тварин, доглянуті фігури яких немовби ожили з зелені.  А на галявинах медитували та займались йогою поодинокі індуси. Багаті сім’ї з дітьми проходжувались чи сиділи на лавочках, від золотих прикрас рябіло в очах. Жодного бідного, жодного жебрака. Такою Індію бачив лише у кіно. По інший бік вулиці, що розтинала сади навпіл, розмістився «Парк розваг» з атракціонами. Неподалік — «Башта мовчання» парсів (послідовників зороастризму(Заратустри). У високих стінах таких веж колись залишали мерців на поживу грифам, не оскверняючи таким чином тіла померлих водою, землею чи вогнем. Так для мене відкрилась інша багатогранність Індії, пов’язана не з життям, а зі смертю.

Помешкання Аруна знаходилось по дорозі до мого готелю і мені було цікаво побачити, як він живе. Я був здивований, коли виявилось, що він спить просто на тротуарі під аркадою. Він, як ні в чому не бувало витягнув зі сховку та розстелив на землі килимок та коцик. Так, на вулиці мешкає чи не половина Мумбаї, це можуть бути люди, які мають роботу. Спати «додому» вони приходять лише опівночі та зі сходом сонця покидають своє пристанище. Вдень тротуари заповнені людським натовпом. Тоді я всього цього збагнути зміг.

India_Cold_Deaths_03f1a


























Історія Аруна – окрема історія. Сам він з Непалу, мати полишила його ще дитиною десь у семи-десятирічному віці. Паспорта та жодних документів не має. Хлопчиком, рятуючись від голоду втік до Індії, на даху потягу потрапив у Мумбаї. Спочатку жив у трущобах. Самостійно навчився читати та писати. Вивчив англійську мову аби заробляти на туристах. Працював у книгарні де почав багато читати. Самостійно навчився готувати і працював поваром в кількох кафе. Кмітливий і талановитий. Тіло молоде, гнучке але водночас багато сивини, важко визначити  якого він віку.  Не знаючи свого справжнього імені, свідомо живе років з 20. Він розповів, що так, без документів, без жодних прав, на вулиці  живуть мільйони мумбайців. Шанси отримати документи майже нульові і вибратись з дна щастить лише одиницям. Я вирішив йому допомогти, посприяти в отриманні документів, запропонував поїхати в Непал, знайти там адвоката щоб виробити документи. Він щиро радів.

Також він назвав себе «love guru». Що досконало знає камасутру, якої вчила його потрясаюча індуска. Пояснив, щоб стати Казановою необхідно пройти певні етапи. Перший – йога, асани, медитація, потім – робота з чакрами, насамперед Муладхара-чакрою, а далі вчення камасутри, в теорії та на практиці. Для вдалого кохання, каже, спочатку треба напитися. Краще двом. Щоб зникли всі бар’єри. Тоді дівчина розкута, а чоловік стає сміливим та брутальним. Перед таким вона не може встояти, бо ти говориш з нею мовою природи. Мужчина повинен спробувати все і всіх, лише тоді він стає повноцінним коханцем. Але тепер у нього «трагедія» - коли  він став «love guru», жінки перехотіли його як друга, як коханого, а прагнуть лише як бугая. Від цього він страждає…

фото

Розповідав він і про жінок. Бог наділив їх прекрасним тілом та принадами. Тому в Індії жінки, щоб не викликати спокуси, не руйнувати свою та чужі сім’ї, не показуються на вулицях без чоловіка.  Своє призначення вони бачать у тому аби любити та задовольняти свого чоловіка, дбати та виховувати дітей, тримати в порядку та чистоті домівку. Натомість чоловік повинен любити свою жінку, захищати та забезпечувати сім’ю всім необхідним. В переважній більшості шлюби відбуваються за домовленістю, коли батьки, знаходять для своїх дітей наречених. Кого знайшли, тих діти і люблять. Розлучень фактично не має. Така тисячолітня традиція. Зараз, з розвитком європейської культури у великих містах, зокрема в Делі, Мумбаї появилися проблеми з незалежністю жінок. Традиція зламалась, кількість розлучень різко зросла.

Було пізно, я побрів у свій готель та по дорозі побачив вивіску «Тайський масаж». За 30 доларів мене, немов навіжені, близько двох годин  м’яли дві тайки модельної зовнішності. Я був на сьомому небі. Змучений та щасливий я добрів до свого готелю з гучною назвою «Еверест», солодко розтягнувся в ліжку і засинаючи гадки не мав, яким насиченим та карколомним буде наступний день...

Comments

Profile

india
oleg_matsekh
oleg_matsekh

Latest Month

May 2013
S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner